…

En dikt av Natalka Bilotserkivets igen:

Sjöjungfrun

Sjöjungfrun gråter på nätterna under Dnipros broar:
sommaren förgår.
Förgått har kärleken, cigaretten i handen brinner ut -
och brinner inte ut.

Tre somrar, fyra: jag öppnar fönstret mot Dnipro,
går upp vid midnatt:
cigaretten brinner – brinner, likt antänt blod,
högt ovan broarna.

Hundra år förflöt: ögonen mina skälvde till
i underjordisk virvelvind,
medan fingrarna dina – som höll både mig och den –
brann upp till skuldrorna.

Genom evigheterna glöder den gamla cigaretten
och bedrövat – som vore hon
redan under icke-Dnipros icke-broar –
gråter sjöjungfrun.

…

НАТАЛКА БІЛОЦЕРКІВЕЦЬ
РУСАЛОЧКА

Русалочка плаче вночі під мостами Дніпра —
вже й літо минає.
Минула любов, сиґарета в руці догора —
і не догорає.

Три літа, чотири — відкрию вікно на Дніпро,
опівночі встану:
горить сиґарета, горить, мов підпалена кров,
вгорі над мостами.

Сто літ пролетіло, здригнулися очі мої
в підземному смерчі,
як пальці твої, що тримали мене і її,
згоріли по плечі.

За вічністю вічність пала сиґарета стара,
і тоскно, неначе
вже під немостами уже не-Дніпра
русалочка плаче.

Ni kan lyssna på dikten här. Det är den tolfte uppifrån.